Часом відносини батьків та дітей перетворюються в емоційне протистояння двох непримиренних сторін. Це відбувається тому, що обидві сторони більш чутливі до оцінок один одного, ніж до думки сторонніх людей.
Парадокс, але ми дуже легко прощаємо образи чужим людям, а своїм близьким, батькам пробачити не можемо. Недоліки інших ми можемо і не помічати, а ось недоліки батьків і дітей розглядаються нами, часом, під мікроскопом.
Сепарування від батьків – природний процес
Коли людина дорослішає, то інстинктивно відсторонюється від батьківської опіки і починає шукати свій шлях у житті. У неї з’являються свої захоплення, свій життєвий ритм. Вона поступово стає окремою самостійною особистістю, яка в майбутньому повинна сама подбати про себе, знайти підходящого партнера і передати свій унікальний досвід своїм дітям.
На цьому шляху нашому героєві не хочеться повторювати помилки старшого покоління. Життя часто видається йому в світлих тонах, особливо в недостатньо зрілому віці, всі життєві ситуації ідеалізується, їм надається перебільшена значимість.
Але бажання і мрії, або навіть вчинки і прагнення – це одне, а реальність – це зовсім інше. Якими б дорослими ми собі не здавалися, для батьків ми залишаємося дітьми в будь-якому віці. Їм постійно треба знати, що з нами відбувається, а для багатьох представників старшого покоління – ще й дати свою власну оцінку діям молодих.
Їм здається, що вони знають, «як нам жити» і «що нам робити» у всіх сферах: і в навчанні, і в роботі, і в одязі, і в звичках. Все це випливає з того, що батьки мають життєвий досвід і знання, якими їм хочеться з нами поділитися, полегшити нам життя.
Але у дітей (будь-якого віку) викликає подив не тільки спроба старших нав’язати свою думку, пораду чи допомогу, а й форма подачі інформації. Часто безапеляційна або у виді наказу.
Батьки забувають, що у них немає найважливішого: компетентності саме у вашому житті. Адже тільки у самої людини достатньо знань і розуміння того, як повинно складатися її життя. І мама з татом, як би сильно вони не хотіли добра своєму чаду, як би не хотіли передати свій досвід, не можуть знати краще самої дитини, що їй потрібно.
Як же налагодити відносини з найближчими людьми і зберегти мир?
Обговорюйте з батьками їх поради, накази, побажання
По мірі нашого дорослішання, чим самостійніше і компетентніше в зовнішньому світі ми стаємо, тим більше з’являється у нас в родині прав. І ми вже не зобов’язані беззаперечно підкорятися старшим. Тепер нам потрібно обґрунтування їх прохань. І вимоги, які вони до нас висувають, ми маємо право, якщо не відхиляти, то, у всякому разі, обговорити.
Такт і терпіння ще нікому не зашкодили
Уміння вести переговори – одна з ключових навичок не тільки на роботі, в бізнесі, черзі в магазині. Це також ключова навичка в сімейному житті. Одне і те ж прохання, одна і та ж відмова може бути подана в абсолютно різних формах, і сприймати її ваші батьки будуть зовсім по-різному.
Порівняйте: «Я не буду носити цю спідницю, тому що вона безглузда і нічого мені її весь час пропонувати!» і «Спасибі за турботу, мамо, але ця спідниця не тільки вийшла з моди, але і не прикрашає мене. Ти ж хочеш, щоб твоя дочка була красунею? ».
Пам’ятаємо про те, що вчинками батьків (навіть найбезглуздішими з нашої точки зору) керує любов і турбота
Не слід забувати, що батьки нас люблять. І у всіх їх вчинках нам треба навчитися бачити прояви їх турботи. Чим більше ми відгороджуємося і прагнемо до самостійності, тим важче стає нашим батькам. Вони турбуються за нас, вони хотіли б самі набити шишки замість нас. І чим відчайдушніше ми чіпляємося за свою незалежність, тим більше можуть дратуватися і ображатися наші батьки. Їм починає здаватися, що ми стали їх менше любити і не зважаємо на їх думку. В такому випадку нагадуємо собі знову про терпіння і про такті: я не став вас менше любити і поважати, я просто намагаюся самостійно встати на ноги.
І ще одне: цю розмову доведеться повторювати. Спочатку часто і багато. Потім рідше. Наберіться терпіння.
Пам’ятаємо про те, що ми їх теж любимо
Перед нами наші батьки, люди, які подарували нам життя, а не підступні вороги. Іноді боротьба за незалежність настільки жорстка, що наші почуття до батьків відходять на другий план. Тому, приводячи черговий контраргумент, ми повинні керуватися принципом «мені не подобається твій вчинок, але не ти».
Порівняємо: «Ти погана мати, ти суєш ніс в мої справи!» і «Мама, я тебе люблю, але мені не подобається, коли ти вважаєш мої справи своїми».
«Гарячі точки» і «мінне поле»
Якщо у відносинах з батьками з’явилися особливо «гарячі точки», наприклад, ваше навчання або робота, а тим більше закоханість, тоді вам варто визначити ступінь втручання ваших батьків. Про що вони можуть вам говорити, а які розмови ви вважаєте неприйнятними і будуть припинятися негайно. Наприклад, мама може порадити, яку футболку краще надягти на побачення, але не з ким ходити на побачення. Або якісь риси молодого чоловіка мама вважає гідними, але не що їй не подобається в конкретно цьому хлопцеві.
Проте, обговорення «гарячих точок» не уникнути. Тому робити це краще в спокійній обстановці, не підвищуючи голосу і залишаючи за собою і за батьками право залишитися при власній думці.
