Погляд на проблему комп’ютерної залежності серед дітей і молоді часто зводиться до того, що самі ігри небезпечні і не несуть нічого корисного для залежного. У всякому разі, так бачать проблему батьки-консерватори, що ніколи не грали в ігри самі.
Виглядає все дуже логічно: молодь не відірвати від ненависних гаджетів, та й управляти ними стає складніше. Але чи так поверхнева ця проблема, як здається на перший погляд? Чи правда, що комп’ютерні ігри це – шкода і марна трата часу?
З чого починається залежність?
Щоб зрозуміти, чому ця залежність з’явилася, важливо розібрати індивідуально кожен випадок залежного, щоб прийти до певної відповіді. Однак, у більшості випадків залежності є щось спільне, що може мати місце в проблемній ситуації. Справа вся в тому, що залежність з’являється не тільки через генетичну схильність, як при алкоголізмі, а й при певному психічному стані людини.
Крім фізичних потреб, є також психічні і соціальні потреби, які теж вимагають задоволенні. Саме за допомогою комп’ютерних ігор вони задовольняються. Реальне життя багатьох людей наповнена сірістю і гіркотою, але світ по той бік монітора прагне підбадьорити нас. Адже частково це його призначення.
Так, в світах комп’ютерних ігор повно жорстокості і насильства, але увага гравця не зводиться лише до насильства. Влада і високий статус, обраність і міць, якими часто наділені головні герої ігор, дозволяє гравцеві відчути себе кимось значущим, а не ще однією людиною, цінність якої дорівнює нулю.
Що ж робити?
Якщо гра дає те, що недоступно в реальності, можливо, найкраще допомогти залежному отримати те, чого він потребує. Може статися, залежному самотньо? Або його гризе почуття безпорадності? Страху?
Як вже говорилося раніше, залежність виникає тоді, коли людина прагне задовольнити потреби, реалізувати які в реальному світі здається неможливим з тих чи інших причин. Ось тільки все те, що гравець черпає з віртуального світу це лише ілюзії, образи того, що ніколи не було і не буде.
Якщо дати йому можливість випробувати реальні почуття і емоції від прийняття, душевної теплоти і любові, тоді є шанс, що він повернеться в реальний світ. Часом це не так важко, пара добрих слів, обійми і розмова по душах. Можливо, у залежного конфлікт, можливо йому необхідна підтримка і співчуття, або відволікання від насущних проблем.
Підводячи підсумок, занурення в світ комп’ютерних ігор – це може бути симптом психологічного неблагополуччя, виправити яке залежний не в силах. Такі ситуації відрізняються індивідуальністю, тому у випадках, коли самим розібратися не виходить, варто звернутися до психолога. Діагнозу вам ніхто не поставить, а просто вислухають і спробують вникнути в проблему і зрозуміти. Якщо є прихований сімейний конфлікт психолог допоможе його вирішити, це посприяє позбавленню від залежності.
