Ключики до звички або Як «зав’язати» із завтрашнього дня?


Ключики до звички або Як «зав’язати» із завтрашнього дня?

Зараз стільки пишуть про шкоду паління,
що я твердо вирішив кинути читати

Джозеф Каттен

Бути залежною людиною не хоче ніхто. Однак спосіб життя багатьох із нас просто «кишить» шкідливими звичками. Хтось палить чи зазирає в пляшку, хтось вживає наркотики різного ступеня важкості. За кимось водяться «грішки» на кшталт переїдання, зловживання ліками, ігроманії чи «зависання» у віртуальному просторі. Можуть здатися екзотикою (тільки на перший погляд) шопоголізм (нав`язливе ходіння по магазинах і скуповування речей, в яких немає потреби), трудоголізм чи сексоманія (коли секс для людини є засобом зняття стресу, напруги, болю, уникнення негативних почуттів та близьких істинно інтимних стосунків). Форм залежної поведінки є багато, і відповідно прояви та підходи до лікування можуть різнитися. Проте сутність у них спільна.

Що це?

Придивімося. Будь-яка залежність – це прояв хвороби душевної. І ліки для неї потрібні особливі.

В основі будь-якої саморуйнівної звички лежить складність переживати кризові ситуації; прагнення за всяку ціну отримувати задоволення і водночас невміння повноцінно радіти життю. Палити, пити, ковтати пігулки людина починає, щоб не переживати «тяжкі» емоції: страх, роздратування, відчай, гнів, злість, ненависть, образу, провину, сором, ревнощі, заздрість. У той час, як ці почуття – не вороги, а наші спільники, оскільки слугують своєрідним дороговказом до щастя. Важливо розуміти, яка невирішена ситуація (незадоволена потреба) стоїть за вашою звичкою.

Досить умовно залежності можна поділити на три види:

  1. через невміння розслабитися (алкоголь, ігрові форми)

Депресії, стрімкі коливання настрою, внутрішня напруга, емоційна нестійкість, тривога, туга, млявість та апатія – ось що змушує зазирати в чарчину. Алкоголь використовують як своєрідний «модифікатор» настрою, для полегшення стану напруги, тривоги та депресії.

  1. через потребу виходу за межі загальноприйнятої реальності (наркотики)

Наркотики вживають, щоб утекти від реальності. Наповнивши свою реальність радістю, ніхто не захоче братися за шприц.

А ще у людині закладене прагнення до духовних вимірів. Яку альтернативу, окрім церкви, суспільство пропонує особистості, щоб долучитися до високого, мало пізнаного, небуденного? Воюємо, залякуємо, демонструючи потворних покидьків-наркоманів, печінку алкоголіка і легені курця. І все.

  1. через недостачу любові тепла, певного спілкування – чогось у сфері людських стосунків і почуттів (заміщення їжею)

Самотність, низька самооцінка, невміння вибудовувати свої взаємини з людьми (роль жертви, приниження інших людей, нездатність потурбуватися про себе, відстояти свої межі). Можливо, «заїсти» ці симптоми й найлегший спосіб, але не найбільш творчий і продуктивний.

Чому?

Cхильність до залежної поведінки формується у ранньому дитинстві і на те, чи стане в подальшому людина заручником шкідливих звичок, дуже впливає виховання у родині. У період від народження до 6-9 місяців у дитини формується базове відчуття довіри до світу. Чим чутливіша мама до найменших потреб малюка і чим тісніший між ними зв`язок у ций період, тим здоровішою і самодостатнішою буде дитина у майбутньому. А якщо ні, то по життю така людина переживатиме багато страхів, матиме установку, що світ небезпечний. Із 6-9 місяців і до 3 років малюк починає вивчати світ і себе. На цьому етапі розвитку важливо уміти «відпускати» дитину. Маленька особистість може бунтувати, переживати роздратування, і це природно, оскільки таким чином вона з`ясовує, чим відрізняється від інших, починає усвідомлювати, що її потреби та інтереси далеко не завжди можуть співпадати із матусиними. Вкрай некорисно «ламати» волю дитини у цей період, тому що маленькій людині важливо навчитися самій орієнтуватися у житті і набувати досвіду. Не проживайте досвід свого малюка за нього, лиш підтримуйте дитину, коли вона того потребує, давайте їй свою безумовну любов, вселяйте віру в себе. Із 3 до 6-ти дитина входить у відносно незалежну фазу свого психічного розвитку, усвідомлює власні потреби і усе більше навчається відповідати за свої вчинки.

Вихована таким чином дитина отримує значні шанси вирушити у океан життя більш підготовленою і самодостатньою. Досвід зіткнення із труднощами і «хворобливими» переживаннями, уміння «справлятися» з ними – ось імунітет від згубних звичок для вашої дитини у майбутньому.

Як покинути?

Немає нічого легшого, аніж покинути палити, –
я вже тридцять разів кидав.

Марк Твен

Як і будь-що, шкідлива звичка містить і негативну, й позитивну сторони. І якщо ви дійсно задумуєтеся над тим, щоб покинути шкодити власному здоров`ю, запитайте у себе: «А що приємного я отримую від своєї звички? Для чого вона мені потрібна?» Будьте чесними із собою.

Візьмемо, скажімо, паління.

Престиж.

«Починаєш палити, щоб довести, що ти чоловік. Потім намагаєшся кинути палити, щоб довести, що ти чоловік», – говорив якось Жорж Сіменон. У підлітковому віці хочеться бути «своїм» хлопцем у компанії, почуватися впевненіше, не бути білою вороною. Дівчата нерідко починають палити, щоб набути апломбу вишуканої, модної леді. Тут важливо збагнути, що ні мужності, ані жіночності цигарка не додає.

Спосіб заспокоєння.

Якщо ви нервуєтесь, роздратовані чи просто дуже чутлива людина, можна займатися медитацією. А в моменти напруги згадайте про море чи порахуйте до десяти.

Відпочинок.

Відпочивати можна за чашкою запашного чаю, а розслаблятися у сауні або ж на сеансі масажу, чи будь-яким іншим корисним для себе способом.

Структурування часу, ритуал.

«Крапля нікотину убиває п`ять хвилин робочого часу» Але чому б щиру розмову із близьким другом чи колегою не проводити за шоколадкою!

Запитайте себе: «Які нові чесноти і звички мені потрібно розвинути в собі, щоб отримати той самий ефект?» А на формування нової звички іде всього 21 день.

Допомагає також і самопрограмування: «Такого-то числа я палити вже не буду». Палити можете продовжувати, однак поступово зменшуючи дозу, фіксуйте у себе в свідомості це своє рішення і термін його остаточного виконання.

Хто може допомогти?

Нерідко з проханням позбавити від шкідливих звичок до наркологічних центрів звертаються близькі залежних людей. Проте перша і чи не найголовніша умова успішного позбавлення від залежності – це чіткий намір самої людини покинути. І вже після цього дорогоцінним ресурсом стає любов і підтримка рідних (зверніть увагу – не шантаж і моралізаторство).

Однак тільки фахівець може правильно оцінити стан і ступінь захворювання, підібрати найбільш ефективні методи, що гарантують найліпший результат і підходять індивідуально конкретному клієнтові. Способів і підходів лікування пропонують безліч. Від цілителів різних мастей до психотерапевтів, психіатрів та лікарів-наркологів. Ефективним є комплексний підхід у лікуванні, коли кілька фахівців працюють у тандемі з людиною, яка хоче зцілити своє тіло, душу і дух.

Автор Наталі Соколан

Помогите проекту - поделитесь статьей в соц.сетях! Спасибо! 🙂
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Читайте также

Leave a comment