Трохи дивно, що люди, якими б чуйними вони не були, не завжди можуть правильно вчинити, коли їх друг страждає. Ви знаєте, що у вашого товариша найкращі наміри, але виходить, що чим більше він намагається вам підняти настрій, тим гірше ви себе відчуваєте.
Ось чотири фрази, які ви ніколи не повинні говорити другу, що страждає.
1. Хіба ти не наплакався?
Так, не наплакався, якщо бути чесним до кінця. Тому що людині потрібен час, щоб відреагувати своє горе. Інакше воно буде накопичуватися в тілі і провокувати психосоматичні хвороби.
Але багато людей відчувають себе ніяково, коли їх близька людина плаче. Вони не знають, як реагувати і захищати себе від нездатності сказати правильні речі або хоча б щось приємне. Тому вони закликати нас покінчити з цим швидше. Такі слова зазвичай мають протилежний ефект.
2. Посміхнись.
Ви не можете змусити людину, яка переживає, посміхнутися. Якщо вона явно не в настрої, останнє, що ця людина хоче зробити, це змусити себе насильно розтягнути куточки губ в якійсь фальшивій усмішці, просто щоб зробити вас щасливим. Їй зараз важливі не ви, а її біль. Посмішку ви просите у цієї людини для вашого особистого комфорту. Якщо друг посміхається, значить, він не такий вже й сумний. Тоді все в порядку і вам не потрібно нічого з цим робити. Але це не так.
3. Ти знайдеш краще.
Цією фразою ви знецінюєте здатність товариша: 1) вибирати партнера, раз він вибрав щось невідповідне; 2) його почуття, як ніби вони можуть включатися і вимикатися за бажанням.
Такі фрази-кліше не тільки зайві. Після них ваш друг не буде більше шукати вашої підтримки в скрутну хвилину. Якщо ж ви не знає, що сказати, просто не кажіть нічого. Встаньте поруч з другом, поплескайте його по плечу, візьміть подругу за руку, погладьте її по голові і тримайте язик за зубами.
4. Я завжди знав, що …
Це еквівалент фрази «Я тобі казав!». Ви не тільки знецінюєте здатність людини самій робити висновки, принижуєте її здатність розбиратися в людях і явищах, так ви ще й свою самооцінку за її рахунок піднімаєте.
5.Критика.
Цікаво, чого ви хочете домогтися, критикуючи людини, якій і без того погано? Щоб вона вивчила якийсь важливий життєвий урок? В такому стані? Єдиний урок, який вона вивчить – це триматися від вас подалі.
У важкі моменти друг чекає від вас розуміння і безумовної підтримки, навіть якщо він сам винен у своїй біді і навіть якщо ви застерігали його. Будьте поруч. Можна навіть мовчки. Вважайте свою присутність, а не слова, цілющою.
І пам’ятайте, що рано чи пізно ваші ролі поміняються і вже ваш друг буде надавати вам моральну підтримку. Чи захочете ви, щоб він критикував вас, змушував посміхатися і хизувався своєю завбачливістю?
