втрата допомога близьким самодопомога смерть, Попрощаться, чтобы жить дальше, Новости Эмоции и чувства, psychologies.today

Попрощатися, щоб жити далі

Втрата близьких людей

Ніхто не чекає смерті. Але це та з подій, яка трапляється з усіма без винятку. Не відомо достеменно, яка мить життя стане останньою. Бог смерті не попереджує, як фотограф: «Готові? Знімаю!». Він приходить зненацька і без попередження. Практично неможливо підготуватися до цієї події. Поряд із чужим горем ми почуваємося ніяково. У розмові, як правило, обходимо цю тему, або просто уникаємо спілкування – адже доводиться бути обережним, щоб не сказати випадково чогось, що може ранити.

Смерть близьких людей – це випробування, котре ставить під удар основи нашого існування, залишаючи тільки одне запитання:

память, утрата, скорбь

«Як же тепер жити?»

(Якщо померла близька людина: що робити, куди звертатися, поради як переживати горе.)

Як допомогти самому собі.

Говоріть з близькими.

Це не повинно виглядати як сімейна рада: просто говоріть з ними про те, що турбує вас саме зараз.

Зверніться по допомогу до професіоналів.

Консультант бюро ритуальних послуг зорієнтує, що потрібно для поховання. Психолог допоможе вам знайти у собі сили подолати тяжкий період і почати жити новим життям. Духовник (якщо ви людина віруюча) допоможе прийняти те, чому неможливо зарадити та знайти нові смисли в житті.

Поговоріть з тими, хто пережив чи переживає дещо подібне.

Ваші почуття схожі – це може принести полегшення і, нехай на час, позбавить від самотності.

Універсальна і нормальна відповідь на втрату близької людини – це горе. Як правило, в стані горя людина знаходиться близько півроку. Є кілька послідовних етапів, через які потрібно послідовно пройти людині після втрати, перш ніж повернутися до звичайного життя.

  • Прийняти факт реальності втрати.

Завжди є відчуття нереальності подій. Завдання полягає в тому, щоб прийняти той факт, що померлого вже немає, і він не повернеться. Частиною прийняття реальності втрати є розуміння того, що возз`єднання з померлою людиною неможливе, принаймні в цьому житті. Противагою прийняття втрати може бути невіра в те, що трапилося, через певний вид заперечення. Інколи може заперечуватися сам факт втрати, значення цієї втрати чи її невідворотність.

Повному виконанню цього етапу сприяють традиційні похоронні ритуали, і тому люди, які не були присутні при цьому або не бачили тіла покійного, важче справляються з переживанням горя. Похоронні обряди супроводжують перехід людини в інший світ, а перш за все сприяють легшому проживанню прощання з близькою людиною її рідних і близьких., Задачки глобальное мышление, psychologies.today

  • Пережити біль горя.

Поняття «біль горя» включає і фізичний біль у прямому сенсі слова, і емоційний, і «поведінковий» біль. Якщо не пережити емоційний біль, з`являється фізичний. Якщо уникати емоційних проявів чи придушувати їх, то це подовжує процес переживань. Нерідко люди, щоб пригнітити біль горя застосовують алкоголь, транквілізатори і навіть наркотичні засоби.

Однак найефективнішим засобом емоційного вияву горя є сльози. Недарма говорять, що горе треба виплакати. З огляду на це, жінкам легше проявити свої страждання через сльози, тоді як чоловіче невиплакане горе може проявлятися гіпертонічними кризами, інфарктами та іншими тілесними ударами. Мабуть, варто запровадити гасло «Плачте, коли у вас горе!»

На жаль, у суспільстві не прийнято виражати відкрито почуття, які переживає людина в жалобі, воно змушує її уникати цих переживань, обрубувати, заперечуючи наявність болю. Але рано чи пізно ті, хто уникав повного усвідомлення горя, ламаються, у них переважно розвивається певна форма депресії. Дуже важливо допомогти людині, аби вона не несла в собі біль протягом усього свого життя.

  • Звикнути до оточення без померлого.

Досягнення цієї мети залежить від того, якими були стосунки з померлим, ким і яким був померлий. Наприклад, домогосподарці, померлий чоловік якої фінансово забезпечував сім`ю, значно важче адаптуватися до нового життя, ніж фінансово незалежній дружині. Той, хто залишився, мусить звикнути до нової власної ролі, а інколи – і до іншого рівня відповідальності. С. Паркер підкреслив важливий момент, коли сказав: «Мало хто з людей, які пережили втрату, чітко усвідомлюють, що втратили. Втрата чоловіка, наприклад, може означати, а може й ні, втрату сексуального партнера, компаньйона, бухгалтера, садівника, оглядальника за дітьми, слухача, зігрівача ліжка і тому подібне, залежно від особливих ролей, які грав цей чоловік». На цьому етапі особа чи сім`я потребує допомоги близьких, соціальних працівників. У цей період люди замикаються в собі, регресують, сприймають себе як безпомічних, нездатних, недосконалих, знижується їхня самооцінка. В цей час люди можуть переосмислювати базові життєві цінності і відчувати втрату напрямку життя. Дуже важливо адаптуватися до нового життя.

  • Емоційно переосмислити втрату, перенести емоційну енергію з померлого на інших людей та інші стосунки, і продовжувати жити.

Це не означає забути людину – пам`ять про близькі стосунки не втрачається ніколи. Це означає зберігати «світлу пам`ять», як говорять, і звільнитися від важкого, обтяжливого почуття втрати. Переживши біль втрати, люди остерігаються нових близьких стосунків і часом зарікаються любити знову.

Не можна жити лише спогадами, тому що зміни настають лише тоді, коли з`являється бажання що-небудь змінити, перегорнути сторінку і почати нове життя, яким би важким це не було. Людина, що загрузла у спогадах, закрита для нових людей і відчуттів, плекає свій біль, викохує і леліє відчай, роз`ятрюючи свою рану і не дозволяючи їй зажити.

Одним із найбільших Дарів у нашому житті є Її Величність Смерть. Вона відкриває найважливіші Сенси – нас, живих, вона спонукає прийняти відповідальність за втілення цих Сенсів у життя і відкинути усе наносне і непотрібне. Чим більша у вас тривога, пов`язана зі Смертю, тим менше задоволені ви своїм теперішнім життям, значить ви не виконуєте своє істине Призначення., Современный взгляд на первую психологическую помощь: от проблем индивида до всей страны, psychologies.today

Як допомогти іншому пережити втрату близької людини.

Ми хочемо допомогти людині, полегшити її страждання, але зазвичай не знаємо, як це краще зробити. Перший порив – утішити, заспокоїти, відволікти. Однак, чинячи так, ми перш за все турбуємося про власний спокій, тому що хочемо заглушити ніяковість, виконати певний обов`язок перед людиною в горі. Якщо ви хочете надати справжню, дієву допомогу, потрібно не відволікати людину від її горя і не утішати – це не має сенсу і може сприйматися як нерозуміння і навіть образа. Потрібно як мінімум бути поряд, а якщо відчуваєте в собі сили – допомогти їй зосередитися на втраті, дати їй можливість говорити про усе, що для неї важливо в цей момент, і стільки, скільки їй потрібно. У житті кожного з нас були і втрати, і біль, і відчай, тому слова того, хто горює обов`язково знайдуть відгук у вашому серці. Якщо вам вдасться стати ближче до нього і вислухати не відсторонено, а співпереживаючи, ви надасте йому можливість не бути одному, а пережити горе разом з вами, осмислити втрату і жити далі.

Автор Наталі Соколан

0 0 голосів
Рейтинг статьи
Помогите проекту - поделитесь статьей в соц.сетях! Спасибо! :-)
  •  
  •  
  • 2
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
Зображення за замовчуванням
Натали Соколан
Статті: 14
Підписатися
Сповістити про
guest
0 комментариев
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
Кошик магазину

У кошику немає товарів.