Злість – це негативна емоція, з якою ми всі добре знайомі. Але ми часто забуваємо, що це здорова реакція людини, яка допомогла нашим предкам колись вижити. Вона і зараз допомагає нам відстоювати себе і свої межі.
Коли ми намагаємося визначити для себе норму злості, ми повинні звернути увагу на частоту, інтенсивність і тривалість епізодів агресії. Вона не повинна тривати довше самого стимулу і ще деякого часу для заспокоєння вашої фізіологічної реакції. Тут мова йде про хвилини, а не про години, дні, тижні чи навіть роки.
На жаль, коли злість стає надто інтенсивною або супроводжується проблематичною агресивною поведінкою, яка не сприяє співпраці, тоді ця емоція переростає в проблему. Ми тоді говоримо про те, що людині слід зайнятися питаннями управлінням своїм гнівом.
Біологія злості та агресії
З фізіологічної точки зору, злість активізує наше тіло, щоб ми були готові зустріти загрозу. Це як рефлекторна відповідь «бий-тікай». Тут підключається симпатична нервова система і наше тіло готове впоратися з фізичною небезпекою. Енергія перенаправляється до ніг і рук, щоб ми могли боротися з потенційним хижаком або нападом на нашу сім’ю.
При цьому наші зіниці розширюються, тоді вони можуть захоплювати більше світла і завдяки цьому ефективніше сканувати потенційні загрози.
Агресія і злість у повсякденному житті
Коли злість проявляється як реакція захисту і вона не дуже тривала, тоді ми можемо вважати її здоровою.
Але в сучасному світі на нас навряд може напасти злий вовк або шаблезубий тигр, а реакція при цьому залишилася. Тому ми відповідаємо агресією на загрози нашому «его» або використовуємо злість як реакцію фрустрації від автомобільних пробок.
У таких випадках фізіологічна реакція не може знайти вихід, так як ми рідко вдаємося до фізичного захисту. І тоді ми придушуємо природну відповідь організму, ховаємо її всередину себе і це може зашкодити стану нашого здоров’я.
